26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу фізичної особи – підприємця на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 500/2486/19 (провадження № К/9901/19455/20) за позовом фізичної особи – підприємця до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішень про застосування штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції уточнив підходи судової практики щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження.

Обставини справи

Фізична особа – підприємець звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішень про застосування штрафних санкцій.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Свої висновки суди попередніх інстанцій мотивували тим, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та пропустив строк звернення до суду без поважних для цього причин.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Висновок Верховного Суду

Більш скорочені строки звернення до суду в разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов’язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Чинна протягом тривало часу судова практика від початку була сформована через тлумачення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час набрання чинності цим Кодексом (01 січня 2011 року).
Законодавець Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI вирішив колізію щодо приписів, які були встановлені абзацом другим у попередній редакції цього пункту, вилучив норму такого змісту: у разі, коли платник податків до подання позовної заяви здійснив процедуру адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків зі скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Водночас судова практика змін не зазнала відповідних змін.

Наразі положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не встановлюють процесуальних строків, а лише закріплюють право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, закріпленими в статті 102 цього Кодексу. Зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно процесуальним строком звернення до суду.

Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні в податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин – оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов’язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Зазначена норма прямо встановлює строк для звернення до суду для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання об’єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права. Численні юридичні наслідки, які з огляду на положення Податкового кодексу України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов’язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов’язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов’язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов’язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема, така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, установленого статтею 102 цього Кодексу, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов’язання стають неузгодженими.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.