Рішення ЄСПЛ, Заява №20317/09, «Дейнеко проти України» https://cutt.ly/XgjrNjR
Заявника було затримано за обвинуваченням у хабарництві. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово подовжувався.
Пан Дейнеко 11 разів клопотав про зміну заходу, однак, суд у задоволенні всіх клопотань відмовив.
Тож заявник скаржився на необґрунтованість та незаконність рішення про обрання запобіжного заходу, надмірну тривалість тримання під вартою та ненадання органами влади достатніх підстав для його обґрунтування.
ЄСПЧ встановив наступні порушення:
- національним судом не було наведено жодних підстав для взяття заявника під варту, окрім простого посилання на доводи слідчого, без будь-якого розгляду правдоподібності підстав;
- у рішенні про обрання запобіжного заходу зазначалось про тяжкість інкримінованих обвинувачень та ризик ухилення чи перешкоджання слідству. Проте, з плином часу обґрунтування не змінилося;
- розглядаючи справу через рік після цього, суд не обґрунтував рішення про продовження строку тримання під вартою;
- суди систематично не коментували аргументів заявника стосовно того, що стан його здоров’я погіршувався та він не ухилявся від слідства і суду, також не розглянули можливість застосування іншого заходу.
Посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень та не розглянувши конкретні факти або альтернативні запобіжні заходи, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду справи судом на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» для обґрунтування такої тривалості.
Отже, було порушено п.3 ст.5 Конвенції (право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження).
