Порушенням правил адвокатської етики є, у тому числі, не лише дії чи бездіяльність, що призвели до настання конкретних негативних наслідків для особи внаслідок наявного конфлікту інтересів, а й сама ймовірність такого настання.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 818/1718/17.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Сумської області, особа_2, в якому просить суд:

– скасувати рішення ВКДКА про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатської діяльності строком на три місяці;

– провадження у дисциплінарній справі щодо адвоката закрити.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього певного виду стягнення можливе лише в разі доведення факту вчинення адвокатом дій, які містять склад дисциплінарного проступку.

На переконання позивача, оскільки матеріали дисциплінарної справи не містять конкретних беззаперечних, належних та допустимих доказів вчинення адвокатом одноразового грубого порушення Правил адвокатської етики, зокрема статті 20, підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду скасовано постанову  Сумського окружного адміністративного суду. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення застосовано з огляду на встановлення в діях адвоката складу дисциплінарного порушення, що виявилось у недотриманні статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 20 Правил адвокатської етики, у зв’язку з чим оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 вересня 2017 року є обґрунтованим та правомірним, а отже не підлягає скасуванню.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд зазначає, що згідно із Рекомендаціями К (2000) про свободу здійснення професії адвоката, обов’язки адвокатів перед своїми клієнтами повинні передбачати уникнення конфлікту інтересів.

У Генеральних принципах етики адвокатів, прийнятих у 1995 році Міжнародною асоціацією юристів, зазначається, що адвокати не повинні приймати доручення, якщо інтереси їхніх клієнтів суперечать інтересам самих адвокатів, їх партнерів або інших їхніх клієнтів. Також адвокат зобов’язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта.  Вказані вимоги поширюють свою дію на всі випадки як індивідуального, так і колективного здійснення адвокатами професійної діяльності.

Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що порушенням правил адвокатської етики є, у тому числі, не лише дії чи бездіяльність, що призвели до настання конкретних негативних наслідків для особи внаслідок наявного конфлікту інтересів, а й сама ймовірність такого настання, виходячи із обставин справи, більш того розумні підстави вважати, що розвиток інтересів в подальшому призведе до виникнення такого конфлікту.

У цьому випадку, адвокат, отримавши від особи_2 доручення на представництво інтересів у питаннях реєстрації права власності на земельну ділянку мав об’єктивну можливість здобути певну конфіденційну інформацію чи інші відомості, бути обізнаним про обставини, які в подальшому могли бути використані в інтересах особи_5, які є протилежними інтересам особи_2.

Суд зауважує, що статтею 20 Правил адвокатської етики чітко не визначено, коли саме закінчується термін адвоката на представництво, тому у будь-якому випадку адвокат повинен дотримуватися усіх заходів для уникнення конфлікту інтересів між новим та попереднім клієнтами. Закінчення строку дії довіреності не свідчить про те, що конфіденційна інформація, яка стала відомою адвокату від попереднього клієнта не може бути використаною для нового клієнта. Від адвоката вимагається отримання письмового погодження клієнта, у разі виникнення конфлікту інтересів у процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваний.

Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що обов’язки адвоката, що випливають із принципу уникнення конфлікту інтересів, продовжують діяти і після завершення виконання адвокатом договору.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції надав об’єктивну оцінку обставинам справи та дійшов вірного висновку про те, що притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення застосовано з огляду на встановлення в діях адвоката складу дисциплінарного порушення, що виявилось у недотриманні статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 20 Правил адвокатської етики, у зв’язку з чим оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 вересня 2017 року є обґрунтованим та правомірним.

Верховний Суд залишив постанову Другого апеляційного адміністративного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився стосовно розміру правової допомоги за складення касаційної скарги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.