Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 805/1819/18-а сформулював наступні висновки.

У Постанові Суду від 26 листопада 2020 року зазначено таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України, Суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.

На час притягнення до відповідальності за ст. 265 КЗпП України позивач мав статус фізичної особи-підприємця, на позивача накладено штраф як на ФОП, отже незважаючи, що станом на момент звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, він припинив свою підприємницьку діяльність, на нього не може поширюватись ст. 58 Конституції України, щодо пом’якшення відповідальності.

 Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області, скасувати постанову від 13 лютого 2018 року, якою на позивача на підставі абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 186150 гривень, закрити справу про накладення штрафу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У березні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено новий «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», яким визначено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи притягнення об’єкта відвідування до відповідальності не вживаються. Вказує, що на час подання заяви позивач вже не є фізичною особою підприємцем, тому, вважає, що щодо нього, як фізичної особи повинна застосовуватись частина перша статі 58 Конституції України, а відтак відсутні підстави для притягнення до відповідальності за аб. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року по адміністративній справі №805/1819/18-а.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що викладені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні КАС України.

Раніше Верховий Суд пояснив, в яких випадках можливо виселення з гуртожитку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.