Рішення ВС у справі №910/4201/19 https://cutt.ly/fga84lJ
У справі №910/4201/19 позивач звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорару успіху).
Однак, КГС ВС підстав для її задоволення не знайшов та зауважив наступне:
- ціна договору про надання правової допомоги встановлюється шляхом зазначення адвокатського гонорару;
- гонорар існує в 2 формах (фіксований розмір та погодинна оплата) і зазначається як одна із умов договору;
- відсутність в договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру гонорару.
Тож визначаючи розмір суми в порядку компенсації гонорару, суди мають виходити із встановленого в договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
За відсутності у договорі таких умов суди, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
При цьому договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази повинні бути пов’язаними з розглядом конкретної судової справи.
У даному випадку позивач послався на додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, в якій визначено гонорар в сумі 50000,00 грн.
Проте доказів понесення таких витрат у справі (платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо) заявник не надав.
Тож заява про стягнення витрат підлягає залишенню без розгляду у зв’язку з ненаданням доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу, пов’язаних з розглядом конкретної справи у заявленому розмірі, з огляду на відсутність у додатковій угоді посилань на даний судовий спір.
