Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 234/8827/20
Ключові тези:
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано фотознімок з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001013, на якому зафіксовано автомобіль марки «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1, а також вказано швидкість його руху – 118 км/год, дату та час руху. Однак, на вказаному фотознімку не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю. Відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001013 відповідачем не надано.
На фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001013, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, тому неможливо встановити – чи рухався позивач у межах населеного пункту, чи ні.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАМ № 2615877 від 01.06.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 01.06.2020 відповідачем винесено постанову серії ЕАМ №2615877 за ст. 122 ч.3 КУпАП, в якій зазначено, що ОСОБА_1 о 08:20 годин, керуючи автомобілем «Renault duster», державний номер НОМЕР_1 у м.Хорол, Полтавської області, вул.Миргородська, перевищив встановлені обмеження руху більше як на 50 км/год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Вказує, що зазначене поліцейським в постанові порушення є лише його припущеннями, постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Під час складання відповідачем протоколу позивач неодноразово наполягав на тому, що він не порушував ПДР, та пропонував відповідачу надати належні докази адміністративного правопорушення, але відповідач відмовив.
Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
З відеозапису та фотокопій з приладу ТruCam не вбачається, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 118 км/год. в населеному пункті, оскільки не зафіксовано будь-яких дорожніх знаків, у зв`язку з чим, зазначені відеозапис та фотокопії не можуть бути належними доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення. В постанові зазначено час скоєння правопорушення – 08:11 год., однак час розгляду справи – 08:20год., що викликає певні сумніви в неупередженості дій інспектора.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕАМ №2615877 від 01.06.2020, винесену поліцейським роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Цвеєковим І.В. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляція:
В своїй апеляційній скарзі відповідач вказує, що Порушення позивачем Правил дорожнього руху виявлено та зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001013).
Поліцейським патрульної поліції під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності дотримано процесуальних вимог, встановлених чинним законодавством.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
За результатом розгляду справи винесено постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП, якою накладено стягнення в розмірі 510,00 грн, відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено фото, відзняте за допомогою лазерного вимірювача швидкості Тru Cam LTI 20/20 (серійний номер ТС001013), на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, швидкість з якою він рухався, максимальну допустиму швидкість, місце вчинення правопорушення.
Таким чином, факт перевищення позивачем допустимої в населеному пункті швидкості підтверджується достатніми та допустимими доказами по справі.
Перший апеляційний адміністративний суд вказав, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
За приписами пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 3 статті 122 КУпАП регламентовано, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно ст. 19 Конституції України.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано фотознімок з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001013, на якому зафіксовано автомобіль марки «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , а також вказано швидкість його руху – 118 км/год, дату та час руху. Однак, на вказаному фотознімку не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю. Відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001013 відповідачем не надано.
Крім того, відповідачем надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано лише розгляд справи про адміністративне правопорушення. При цьому при дослідженні вказаного відеозапису в судах першої та апеляційної інстанції встановлено, що на ній зображено особу, яка перебуває за кермом автомобіля марки «Сіtroen». Зазначений відеозапис зроблено 01.06.2020 о 08-50 год., а постанову про адміністративне правопорушення складено 01.06.2020 о 08-20 год., тому цей відеозапис не може бути врахований судом як належний та допустимий доказ вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ПДР дорожній знак 5.45 позначає – «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Отже, згідно ПДР знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.
Разом з тим, на фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001013, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, тому неможливо встановити – чи рухався позивач у межах населеного пункту, чи ні. Надані відповідачем скріни карт Google Maps та копія листа заступника начальника служби автомобільних доріг у Полтавській області вказаний факт не доводять.
Докази наявності знаку 5.45 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.47 – «Початок населеного пункту». Однак він містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, незважаючи на зазначені приписи, відповідачем на надано доказів, які б спростовували наведені позивачем твердження про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи, що відповідач не надав суду переконливих доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд першої інстанції керуючись положеннями ст. 286 КАС України дійшов висновку, що постанова ЕАМ № 2615877 від 01.06.2020 підлягає скасуванню як неправомірна, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.
Суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
