Особу, яка, не обіймаючи посаду в органах влади або місцевого самоврядування, здійснює організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки за спеціальним повноваженням, може бути визнано службовою.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 355/815/18.

Обставини справи

Суть справи полягала в тому, що інженер з технічного нагляду, неналежно виконуючи свої службові обов’язки, протягом листопада-грудня 2016 року, належним чином не перевірив обсяги та якість фактично виконаних ТОВ робіт по договору підряду, щодо проведення робіт з капітального ремонту дороги,  у зв’язку з чим безпідставно погодив обсяги та якість робіт, що не виконувались підрядником, були безпідставно включені до актів та оплачені за рахунок бюджетних коштів, внаслідок чого державному бюджету України заподіяно істотну шкоду на загальну суму 501 824 гривні 88 копійок.

За вироком Баришівського районного суду Київської області особу засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, на строк 2 роки та зі штрафом у розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов’язки, передбачені пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Київський апеляційний суд вирок місцевого суду скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із таким рішенням прокурор подав касаційну скаргу.

Висновок Верховного Суду

Так, ВС звернув увагу на помилковість аргументації, яку використав суд апеляційної інстанції для обґрунтування того, що за досліджуваних умов інженер технічного нагляду не належить до категорії службових осіб, оскільки договір підряду не передбачав делегування повноважень сільської ради, а натомість має місце користування послугами особи, яка здійснює функції технічного нагляду.

У ч. 3 ст. 18 КК використовується поняття наділення повноваженням, яке за змістом є ширшим за делегування повноважень (делегувати означає передати функції або повноваження; наділити – надати яких-небудь властивостей, якостей).

Тому їх ототожнення невиправдано, а використання поняття делегування повноважень замість наділення становить обмежувальний спосіб тлумачення зазначеного законодавчого положення і є неприйнятним, оскільки невиправдано звужує його зміст.

ВС наголосив, що користування послугами особи, яка здійснює функції технічного нагляду, відбувається не саме собою, а на підставі рішення про її наділення відповідними повноваженнями (не про їх делегування).

Також ВС звернув увагу на те, що особу, яка, не обіймаючи посаду в органах влади або місцевого самоврядування, здійснює організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки за спеціальним повноваженням, може бути визнано службовою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, інженер діяв на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера нагляду, був наділений органом місцевого самоврядування спеціальним повноваженням на здійснення технічного нагляду, під час якого наділявся передбаченими Порядком повноваженнями, що полягали у здійсненні організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у тому числі контролі за відповідністю обсягу та якості фактично виконаних робіт проектно-кошторисній документації, а також правом вимагати від виконавця виконувати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, зупиняти роботи у випадку виявлення відхилень від проектних рішень та зобов’язувати виконавця усунути виявлені недоліки.

Беручи до уваги викладені вище положення законодавства та обставини справи, суд апеляційної інстанції мав прийняти рішення, чи є особа службовою особою, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 18 КК.

Посилання ж апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 8 жовтня 2015 року у справі №5-109кс15 є некоректним з огляду на те, що вказаний висновок Верховного Суду України стосувався неоднакового застосування закону України про кримінальну відповідальність, передбаченого ст. 368 КК, тоді як особа обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли участь понятих при огляді місця події не є обов’язковою.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.