У словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров’я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров’я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 683/2271/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивачі звернулись до суду з позовом до військової частини, в якому просили:

– визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини в частині зняття старшини разом із членами сім’ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку поліпшення житлових умов у військовій частині;

– зобов’язати житлову комісію військової частини поновити їх, як членів сім’ї померлого військовослужбовця, на квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду з датою первинної постановки на облік, тобто з 29 лютого 2008 року.

Суть справи полягала в тому, що її чоловіка було прийнято на квартирний облік у військовій частині як особу, що потребує поліпшення житлових умов, зі складом сім’ї – 4 особи.

Наказом командира військової частини старшину було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у зв’язку із закінченням строку дії контракту.

На момент звільнення вислуга років старшини у Збройних Силах України становила 26 років 4 місяці. Рішенням житлової комісії військової частини старшину разом із членами сім’ї було знято з квартирного обліку, з посиланням на те, що підстава звільнення військовослужбовця не передбачає права останнього перебувати на квартирному обліку.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області позов задоволено. Постановою Хмельницького апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням судів, касатор подав касаційну скаргу, яка мотивована тим, що оскільки старшина був звільнений з військової служби у запас у зв’язку із закінченням строку контракту, дії житлової комісії щодо зняття військовослужбовця та членів його сім’ї з квартирного обліку є правомірними.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок.

Так, пунктом 30 Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

ВС зазначив, тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (діючої на момент звільнення старшини з військової служби), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров’я, а також у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини – у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

ВС зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що вислуга старшини на військовій службі складала більше 20 років, а саме 26 років 4 місяці, останній перебував на квартирному обліку зі складом сім’ї з 2008 року і знятий з нього у зв’язку із звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), у зв’язку з чим дійшов правильного висновку про неправомірність зняття відповідачем членів сім’ї померлого військовослужбовця з квартирного обліку.

Доводи касаційної скарги з посилання на те, що підстава звільнення військовослужбовця не надає права останньому та членам його сім’ї залишення на квартирному обліку є безпідставними, оскільки системний аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров’я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров’я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився про застосування поняття «календарна вислуга років».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.