Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 922/267/20, в якій досліджував питання, укладення договору про пайову участь.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до Кооперативу автогаражів про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Кооперативом автогаражів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є замовником будівництва гаражів у м. Харкові. Об’єкт будівництва введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю. Проте відповідач не виконав свій обов’язок, передбачений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, не уклав із позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області позов задоволено. Постановою Східного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційний суд вказав, що підставою для укладення договору про пайову участь позивач зазначив ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка на час звернення позивача до суду з цим позовом втратила чинність. Відсутнє положення закону, яке б зобов’язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харків.

Висновок Верховного Суду

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими скасовано ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ВС зазначив, що згідно з п. 2 Розділу ІІ  «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов’язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов’язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь укладені до 1 січня 2020 року.

ВС зауважив, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України).

Отже, станом на момент розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов’язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов’язок якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст. 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Тому суд апеляційної інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС розповів про порядок та умови прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.