12

Коли платник податків має право не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Платник податків, який вважає порушеними порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 822/2357/16.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позову вказував, що документальну планову виїзну перевірку позивача проведено із численними порушеннями вимог Податкового кодексу України, що полягає у: проведенні перевірки за усіма податками і зборами, тоді як наказ видано лише в частині перевірки нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; призначення такої перевірки було поза планом, оскільки у плані-графіку проведення документальних планових перевірок передбачалось на ІІІ квартал; проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу, а не за місцезнаходженням платника податків; невикористання первинних документів позивача під час перевірки.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальні планова/позапланова або фактична), підстави, дати початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб, контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Також ВС зауважив, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від припису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 81 ПК України).

ВС відзначив, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати документальну виїзну перевірку за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення.

Водночас платник податків, який вважає порушеними порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

За встановленими судами обставинами ФОП скористався наданим йому правом та відмовився як від підпису у направленні на проведення перевірки, так і від допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, про що складено акт від 11 липня 2016 року.

Колегія суддів погодилась з висновком судів попередніх інстанцій, що відмова платника податків від підпису у направленні на перевірку не є тотожною відмові у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. При цьому норми ПК України не наділяють податковий орган правом на проведення документальної виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу у разі відмови у допуску до проведення перевірки.

ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за відмови позивача у допуску до проведення перевірки у відповідача були відсутні правові підстави для її проведення у приміщенні контролюючого органу. Наведені процесуальні порушення при проведенні перевірки та складання за її наслідками акта є достатніми підставами для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, за яких підстав необхідне обов’язкове залучення експерта.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.