14

Виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру: практика ВС.

Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об’єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об’єктів у натурі (на місцевості) визначеним із точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Однак у багатьох виникає питання, який правильний спосіб захисту потрібно обрати, якщо фізична чи юридична особа виявила у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічну помилку.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №0640/4231/18, в якій досліджував питання виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, залишеним без змін Сьомого апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відомості про об’єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об’єктів у натурі (на місцевості), визначеним із точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, однак у даному випадку, що підтверджено матеріалами справи, відомості, внесені до державного земельного кадастру, не відповідають існуючим характеристикам земельної ділянки у натурі (на місцевості) у зв’язку з чим, суди дійшли висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, касатор подав касаційну скаргу, яка обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину першу статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка передбачає, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об’єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, на яку позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою на підставі Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 7,9414 га, розташованих на території Озерянківської сільської ради Житомирського району, розробленої ДП «Поліськгеодезкартографія», з присвоєнням кадастрового номера.

ВС зазначив, що розпорядчим документом, який встановлює легітимність розробленої технічної документації, є акт уповноваженого органу, яким ця документація затверджена.

Таким чином, у випадку наявності порушень прав позивача правильний спосіб захисту повинен був би полягати насамперед саме в оскарженні акта уповноваженого органу, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок у частині спірних питань, оскільки саме такий був підставою для проведення державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи викладене, ВС вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 37 Закону України «Про державний земельний кадастр», що відповідно до частини другої статті 351 КАС України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову особи до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли договір оренди землі вважається укладеним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.