Постанова Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19
Ключові тези:
Діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Обставини справи:
ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” звернулося до АТ “Укрзалізниця” з позовом про стягнення 174 889, 02 грн., з яких 89 838, 15 грн. пені, 70 078, 08 грн. інфляційних втрат, 14 972, 79 грн. – 3% річних за весь час користування коштами, 34 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2 623, 34 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі, а саме не пізніше 14.12.2018 по податковій накладній №117 від 22.11.2018, тоді як фактично оплату було здійснено 31.01.2019 та прострочено строк виконання зобов`язання на 47 днів; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу 89 838, 15 грн. пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 14 972, 79 грн. – 3% річних на суму основного боргу та 70 078, 08 грн. інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
02.12.2019 рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 174 889, 02 грн. грошових коштів, 34 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 623, 34 грн. судового збору.
Застосувавши до спірних правовідносин положення ст.ст. 126, 129 ГПК України, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 34 500 грн. витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом спору в суді першої інстанції, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі та підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами у справі.
29.04.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/13071/19 скасовано в частині стягнення інфляційних втрат, викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у цій справі у новій редакції:
“1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, ідентифікаційний код 05756783) 98 938 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 15 коп. пені, 14 972 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. 3% річних, 1 708 (одну тисячу сімсот вісім) грн. 67 коп. судового збору, 22 470 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.”.
Апеляційний суд, взявши до уваги підтверджений належними та достатніми доказами факт надання адвокатом позивача професійної правничої допомоги у цій справі на суму 34 500 грн., з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість таких витрат.
Водночас, зважаючи на прийняття апеляційним судом рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених апеляційним судом позовних вимог на суму 22 470, 98 грн.
Касація:
В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” зазначив, що апеляційним судом помилково відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 70 078, 08 грн. інфляційних втрат у зв`язку із простроченням відповідача у грудні 2018 року – січні 2019 року в оплаті вартості поставленої позивачем продукції, так як інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Скаржник доводив, що відмова апеляційного суду у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат зумовила зменшення розміру стягнених місцевим судом з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу і задоволення таких витрат апеляційним судом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що також є незаконним.
КГС вказав, що виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із касаційною скаргою у справі №910/13071/19, заявив вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції на суму 9 000 грн. та надав Верховному Суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у цій справі.
06.10.2020 позивач подав заяву про розподіл судових витрат з оплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції на суму 4 000 грн., до якої долучив належно засвідчені фотокопії Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність №849 від 28.12.2010 на ім`я адвоката Гнатенка С.І., договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018, укладеного між позивачем та адвокатом Гнатенком С.І., угоди про внесення змін до договору від 24.01.2018 “Про надання правової допомоги адвокатом” від 28.12.2018, угоди від 24.01.2018 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 14.05.2020, прейскуранта цін на послуги з надання професійної правової допомоги адвокатом від 28.12.2018.
Також, 06.10.2020 позивачем надано детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у справі №910/13071/19 станом на 08.09.2020 із зазначенням виду та обсягу наданих адвокатських послуг у годинах; акт приймання-передавання наданих послуг від 08.09.2020 до Договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 на суму 4 000 грн. за надання правової допомоги із складення тексту касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі №910/13071/19, підписаний адвокатом Гнатенком С.І. та від імені клієнта Головою правління ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” Самусенком В.В.
02.11.2020 АТ “Укрзалізниця” подано заперечення щодо заяви позивача про розподіл судових витрат, у яких відповідач зауважив на тому, що згідно з пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявила про намір припинити його дію, тому договір пролонгувався до 31.12.2019; однак, у 2020 році представник позивача діяв без договору про надання правової допомоги та, відповідно, неправомірно підписав та подав касаційну скаргу та інші документи у справі.
Відповідач, з посиланням на статті 26, 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зазначив, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору у письмовій формі, зокрема, лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону. На підтвердження своїх доводів відповідач зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі №817/66/16.
За таких обставин, відповідач доводив, що на підставі наданих позивачем доказів неможливо достовірно встановити дійсні послуги з професійної правничої допомоги та просив суд відмовити позивачу у задоволенні його заяви про розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду змінив.
