Посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18.

Обставини справи

16 жовтня 2018 року позивачку звільнено з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства при її звільненні, оскільки фактично не відбулося скорочення штату працівників, а також на те, що вона є інвалідом з дитинства та має на утриманні неповнолітню дитину, а отже має переважне право на залишення на роботі.

Позиція ВС

ВС не погодився з судом апеляційної інстанції, який встановив, що відповідач запропонував позивачці посаду сестри медичної загальної практики, від якої вона відмовилась, але не запропонував їй вакантну на той час посаду сестри медичної дільничної в амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яку обіймала працівни, яка до 2 листопада 2018 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивачки є незаконним, а тому вона підлягає поновленню на роботі з покладенням на відповідача обов’язку виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Передбачений частиною другою статті 40, частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП обов’язок роботодавця працевлаштувати працівника, який підлягає скороченню, полягає у необхідності запропонувати йому вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону “Про зайнятість населення” вакансія – вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону “Про відпустки” право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв’язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Бізнес ЛігаЗакон