Зразки позовних заяв про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню з посиланням на рішення суду
Інтеренет магазин юридичних документів МОЄ ПРАВО спільно з сервісом documenti.com.ua пропонує якісні зразки позовних заяв, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (скасування виконавчого напису нотаріуса), підготовлені досвідченими юристами та адвокатами із власної та загальної практики.
Всі зразки позовних заяв відповідають чинному законодавству України та є актуальним у поточному році.
Якщо Вам необхідний інший зразок позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то його можна замовити в онлайн-чаті нашого сайту.
Ви можете придбати зазначені зразки позовних зяв, як окремо кожний за 150 гривень, так всі разом за ціною 300 гривень за посиланням – Збірник зразків позовних заяв про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню >>>
З повагою, адміністрація сайту.
|
Фабула справи: Між позивачем (позивальником) та ЗАТ “Альфа-Банк”, правонаступником якого є ПАТ “Альфа-Банк”, укладено кредитний договір, за умовами якого банком надано позивачеві кредит. Позивач неналежно виконував взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, встановлені договором. За договором факторингу ПАТ “Альфа-Банк” відступило ТОВ “Кредитні ініціативи” право вимоги до позичальника за кредитним договором. З огляду на прострочення позичальником строків сплати кредиту, процентів за користування ним ТОВ “Кредитні ініціативи” звернулося до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису. Приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на користь ТОВ “Кредитні ініціативи” про стягнення заборгованість за кредитним договором – заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу), проценти за користування кредитом. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. У позові позивач просить суд визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню. Позовна зава задоволена судом в повному обсязі. За наступним посиланням ви зможете придбати: заву ро вжиття заходів забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (з посиланням на ухвалу суду в рамках цієї справи): |
|
Фабула справи: Дніпровським районним судом м. Києва було винесено рішення за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким у задоволенні позову відмовлено. Пізніше після ухвалення зазначеного вище рішення суду приватним нотаріусом було видано виконавчий напис, за яким визначено стягнути з боржника борг за кредитним договором на користь стягувача ПАТ КБ «Приватбанк». Позивач (боржник) вважає, що наявна заборгованість за кредитним договором не є безспірною і не може вважатись обґрунтованою у зв’язку з наявністю рішення Дніпровського районного суду міста Києва в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до боржника (позивача) про стягнення заборгованості, адже між сторонами існував спір про право. У позові позивач просить суд визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню. Позовна зава задоволена судом в повному обсязі. |
|
Фабула справи: Відповідачем були порушенні норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме: абз.3 ст.24 (щодо надіслання вимоги-повідомлення), п. 6 ч. 2 ст. 27 (обов’язок стягувача щодо надання 30-ти днів на добровільне виконання вимоги) та п. 5 ч. 2 ст. 27 (відсутність попередження про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати Відповідач (обтяжувач). У позові позивач просить суд визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню. Позовна зава задоволена судом в повному обсязі. |
|
4. Позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (іпотека) (з посиланням на судове рішення)-150 грн. Фабула справи: У відповідності до п.п.2.3 п.2 Глави 16 вказаного вище Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Аналогічне положення міститься в ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Боржник (позивач) протягом всього терміну дії кредитного договору та договору наступної іпотеки по день вчинення виконавчого напису нотаріуса, не отримував жодної вимоги від третьої особи про усунення порушень, зокрема про погашення заборгованості за основним зобов’язанням передбаченим кредитним договором, відсотками чи штрафними санкціями, ні поштовим направленням ні під розписку ні в жоден інший спосіб передбачений Законом, в тому числі за 30 днів до вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису. При таких обставинах, приватний нотаріус не мав жодних підстав для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, попередньо не переконавшись та не отримавши від банку документів, які б підтвердили отримання позивачем вимоги про усунення порушень та зі спливом тридцяти денного строку з моменту отримання позивачем такої вимоги. У позові позивач просить суд визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню. Позовна зава задоволена судом в повному обсязі. |
За загальним правилом стст.15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.
Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 цього закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.
Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (п.19 ст.34 закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 закону «Про нотаріат» та гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.
У ст.88 закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником
нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 закону «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути
безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений у пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість
нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує,
поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень стст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом.
