Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 285/4227/18 дійшов таких висновків.

Передбачений частиною другою статті 40, частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України обов`язок роботодавця працевлаштувати працівника, який підлягає скороченню, полягає у необхідності запропонувати йому вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія – вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою, посада, яку він займає, не є вакантною.

Тому посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною, і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване судове рішення.

Обставини справи

У листопаді 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

21 липня 2015 року її було призначено на посаду сестри медичного масажу Комунального закладу, в подальшому її переведено на посаду сестри медичної фізіотерапії денного стаціонару для дітей.

Рішенням Новоград-Волинської міської ради від 16 лютого 2018 року припинено діяльність КЗ шляхом реорганізації у КНП.

16 жовтня 2018 року її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Встановлено, що у КНП мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема відбулася реорганізація підприємства зі скороченням штату працівників, у тому числі й посади, яку займала позивачка.

Відділення денного стаціонару для дітей, у якому працювала позивачка, ліквідоване, а від запропонованої відповідачем тимчасової посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини вона відмовилася.

Суд відхилив посилання позивача на те, що вона відповідно до статті 184 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі як одинока матір, оскільки на момент звільнення її дочці виповнилося повних 15 років, що унеможливлює застосування вказаної статті до спірних правовідносин.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Поновлено позивача на посаді медичної сестри фізіотерапії денного стаціонару для дітей КНП  з 17 жовтня 2018 року.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України, звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можливо, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу.

Раніше Верховний Суд відповів на питання, чи застосовуються строки у спорах про соціальний захист.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.